українськаголовна english русскийкарта сайту  

Цікаві статті

26.01.2016
Доповідь о. Ігора Шабана під час пленарного засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу УХАТ

2 жовтня 2015 року в рамках «8-го Екуменічного Соціального Тижня» відбулось ІІ пленарне засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу Українського Християнського Академічного Товариства (УХАТ). З доповіддю «Хрещення розділяє чи єднає?» виступив голова Комісії УГКЦ сприяння єдності християн, протоієрей Ігор Шабан.

Детальніше

18.09.2015
Резолюції VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

Ми, делегати VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ, зібрані в м. Івано-Франківську на Прикарпатті 25–27 серпня 2015 року під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, обговорюючи тему «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», розробили певні напрямки для оновлення життя нашої Церкви в Україні та на поселеннях.

Детальніше

23.06.2014
«Ми не ваші вороги, ми вам – брати у Христі», – Глава УГКЦ до православних росіян

Не вірте пропаганді! Ми не ваші вороги, ми вам брати у Христі! Ми прагнемо бути добрими сусідами, мати дружні відносини і тісну співпрацю з вами.

Детальніше

Документи

17.11.2016
ЕКУМЕНІЧНА КОНЦЕПЦІЯ УГКЦ

Ми, греко-католики, відчуваємо своїм обов’язком будувати в дусі любові братерські відносини з іншими Церквами та намагаємося будувати цей діалог, наскільки це можливо. Прикладом цього є Екуменічна Концепція УГКЦ.

Текст Екуменічної Концепції УГКЦ

 

Subscribe
 
* -> Документи -> Звернення Блаженнішого Любомира (Гузара)

Звернення Блаженнішого Любомира (Гузара)

Звернення
Блаженнішого Любомира
до вірних Української Греко-Католицької Церкви
та до всіх людей доброї волі
з нагоди двадцятої річниці Декларації про державний суверенітет України


Дорогі у Христі!

Державний комітет у справах національностей та релігій, виконуючи доручення Кабінету Міністрів України про відзначення 20-ї річниці Декларації про державний суверенітет України, звернувся до Церков і релігійних організацій з проханням молитовно відзначити цю подію. Цей заклик є для нас дуже важливим, бо поширює цю державну подію за межі світської сфери на релігійну площину і, з одного боку, робить її ланкою довгого історичного процесу становлення духовної ідентичності нашого народу, а з іншого – дає змогу дивитися з оправданою надією в майбутнє.

Здебільшого поняття суверенітету сприймається як суто політичний атрибут незалежної держави. Однак, проаналізувавши історію нашого народу, її складний шлях, можемо справедливо поширити його трактування. Суверенітет у своїй глибинній сутності є станом душі, який проявляється в усвідомленні власної гідності, у розумінні та шануванні своєї історії, культури та мови, у відповідальності за рідну землю та за благо свого народу і готовності його захищати.

В історії України не один раз були спроби позбавити наш народ цього властивого йому почуття і стану суверенітету. Інколи це робили через збройні напади, а інколи – іншими підступними методами. Тому, відзначаючи сьогодні 20-річчя Декларації про державний суверенітет, ми повинні насамперед дякувати Богові за те, що всі намагання нас знищити остаточно зазнали поразки.

Це справді Божий дар для нашого народу, яким Господь благословляв нас у міру того, як ми старалися виконувати Його святу волю. Як це розуміти? У книгах Старого Завіту, зокрема у книзі Второзаконня, читаємо, що Господь Бог, після того як вивів вибраний народ з неволі і дав Йому свій Закон, обіцяв опікуватися цим народом, за умови, що той дотримуватиметься Його Закону. Отже, збереження справжньої свободи, як нас виразно вчить Святе Письмо, полягає у нашій непохитній вірності Божому Законові. Будьмо того свідомі, що згідно зі Словом Божим, відповідальність за наше майбутнє лежить на нас. Цього не можна легковажити! Тому ще раз скажімо самі собі: наша надія на краще майбутнє може мати підстави лише тоді, коли ми будемо готові захищати свою свободу як Божий дар, дотримуючись святого Господнього Закону. Водночас, якщо будемо щирим серцем і сумлінною поведінкою його виконувати, то Божа опіка буде завжди з нами.

Дорогі у Христі! На літній період припадають також інші важливі для нашої держави і народу святкування. Йдеться, зокрема, про дні пам’яті святих рівноапостольних Володимира і Ольги, святих страстотерпців князів Бориса і Гліба та й саме Хрещення наших предків, яке, згідно із давнім переказом, відбулося в серпні 988 року і якого 1020-ліття ми недавно урочисто відзначали. Ці святкування пов’язують нас зі світлою добою розквіту Київської Русі та її духовно-релігійної традиції, початки якої сягають своїм коріння часів князя Аскольда, чи навіть ще далі – у близькі до апостольських часи, коли святий священномученик Папа Климентій І проповідував євангельську науку на наших землях (його чесні мощі до сьогодні зберігаються в Києво-Печерській лаврі). Цей ланцюг споминів про сиву давнину – це не тільки згадка про конкретних осіб та історичні події, які можна інтерпретувати в контексті їхнього суспільного чи політичного значення, а й водночас відновлення в історичній пам’яті українського народу тих підвалин, на яких формувалася наша духовна самобутність.

В літні місяці ми згадуємо не лише події релігійного характеру в історії нашого народу. До нас промовляє також історія і нашої сучасної держави: День конституції, День суверенітету, День Незалежності. Їх, як усе інше в нашому житті, можна відзначити суто зовнішніми політичними заходами. Проте вони також можуть стати для нас моментами глибокої духовної задуми і щирої молитви, постанови виконувати Божий Закон, бути Його народом, щоб Він був нашим Богом. Бо «щасливий той народ, Господь якого Бог!» (пор. Пс. 33, 12).

Благословення Господнє на вас!

+ ЛЮБОМИР

Дано в Києві,
при соборі Воскресіння Христового,
16 липня 2010 року Божого

18.07.2010, 1760 просмотров.

 
Офіційний сайт Української Греко-Католицької ЦерквиРелігійно-інформаційна служба України
Loading